четвер, 21 березня 2013 р.

Я не здамся без бою!


http://goo.gl/8mpqC
Я відкриваю нову рубрику "Мій острів думок", де хочу ділитися з вами своїми почуттями та думками, які мене переповнюють в той чи інший час, то ж не судіть дуже строго.
Ранок сьогодні почався з однієї чудової української пісні групи Океан Ельзи «Без бою». Раніше я не вслухалася в зміст, який вона несе та саме цього ранку цей шедевр змусив мене зовсім по-іншому сприйняти ці слова. Ось і захотілося звернутися до всіх, хто вже кохає і хто знаходиться в пошуку того чистого, щирого почуття, від якого може перевернутися весь ваш світ. Та головне, вміти зберегти його навіть тоді, коли допущено жахливу помилку у стосунках із близькою людиною. Не здавайтеся без бою! Йдіть до кінця! І вам підкоряться усі вершини кохання і ваша близька людина обов’язково це оцінить! 


                                                       Хто ти є ти взяла моє життя і не віддала. 
                         Хто ти є, ти випила мою кров і п’яною впала. 
                          Твої очі кличуть, хочуть мене, ведуть за собою.
                    Хто ти є ким би не була ти?
                  Я не здамся без бою! 
                 Я не здамся без бою!


«Хотіла б я піснею стати…»

http://goo.gl/uS6Mu
142 роки назад в мальовничому містечку Новоград-Волинському, що стоїть на берегах річки Случ ось уже 756 років, народилися маленька дівчинка, яка нічим особливим не відрізнялася від своїх ровесників. Та так здавалося тільки на перший погляд… Бог наділив маленьке янголятко неабияким талантом. Перш за все – це талант любити: любити рідну землю, де батьки дали їй життя, навколишній світ та людей, які в ньому живуть… Згодом ця любов настільки переповнила внутрішній світ цієї дитини, що вона почала «виливати» її у поезію. Як Ви вже здогадалися, цю дівчинку звали Леся Українка, завдяки таланту якої нашу країну пізнають у світі.

середа, 20 березня 2013 р.

Вперед до мрії!



Вітайте на сторінках всесильного Нету відкриття нашого блогу «Бібліотечний острів» - острів мрій, острів надій та сподівань для нас! Вперше дуже тяжко розпочати розмову з вами. Думки плутаються, слова не дуже клеяться в речення. Якщо чесно, то віра у створення нашого блогу була на нулі. Та, завдячуючи одним дуже гарним людям, їхнім словам та доводам, до нас нарешті дійшло, що пора піднімати свої «м’якенькі місця» зі стільчиків і рухатися вперед, розвивати себе та змінювати світ навколо нас!